“Гурби-Антонівці – 2008”. Війна без переможених

Дві доби життя “на межі”, безперервна перевірка на міцність та витривалість – те, заради чого кожного року на початку травня сотні юнаків та юначок з усієї України приїжджають на Тернопільщину на місце найбільшого бою УПА з військами НКВС. І справа не лише в модному нині слові “екстрим”: найбільша теренова гра України “Гурби-Антонівці” - це також непідробний дух братерства та патріотизму.

За свою порівняно недовгу історію ця гра без зайвого перебільшення встигла стати легендарною. В лавах “воюючих” куренів побувало більш ніж півтори тисячі молодих патріотів. І з року в рік кількість бажаючих взяти участь у грі збільшується.

Цього року гра відбулася 1- 4 травня. Серед гравців були як досвідчені таборовики, учасники попередніх ігор, так і ті, для кого “Гурби-Антонівці - 2008” стали своєрідним бойовим хрещенням. “Я вперше брала участь в подібному заході, дуже переймалась тим, чи впораюсь, чи стачить сил, - ділиться враженнями Ірина з Харкова, - Зізнаюсь, що було важко, але про те, щоб відступитися, не думала жодного разу”.

Перший день – урочисте відкриття, реєстрація учасників, знайомство з майбутніми побратимами. В повітрі – ентузіазм та знервованість. Навіть “бувалі” гравці не знають, чого чекати: кожна наступна гра не схожа на попередню.

Учасникам нагадують правила: два куреня-суперника - “Жовті” та “Червоні”, “життя” бійця – пов'язка відповідного кольору на лівій руці, мета гри– захопити прапор супротивника. Короткий інструктаж - і команди розходяться кожна на свою частину терену. Гра розпочнеться рівно опівночі.

Із “бійців” кожного куреню формується розвідка та спецзагони. Це мобільні сили команди, її очі і вуха, головна ударна сила куреню, тому і вимоги до “розвідників” і “спецназівців” відповідні: на тереновій грі як ніде с ... Читать дальше »