Олексій Івченко називає зрадниками більшість блоку НУ-НС.

”Із мого будинку 200 років тому починався Київ. Це була межа міста, — розповідає колишній голова компанії ”Нафтогаз” Олексій Івченко, 45 років, про старовинний особняк на вул. Саксаганського. — Він мені сподобався і я вирішив зробити собі тут резиденцію”.

На фасаді — м’язисті постаті велетнів підтримують плечими нижні балкони. А скульптури оголених жінок підпирають верхні. Будинок відреставрований. Івченко придбав його 2000-го. Потім шість років реконструював.

Усередині трохи пахне ремонтом. На підлозі — мармур, стіни оббиті різьбленими панелями з темного дерева. В будівлю вмонтували сучасний ліфт. Зовні видається, що тут чотири поверхи, але під видовженим дахом є ще два.

Івченко працює на другому поверсі. На всіх стінах висять його фотографії часів розквіту політичної кар’єри: депутатства у фракції Віктора Ющенка ”Наша Україна” та майже півторарічного керівництва ”Нафтогазом”.

Улітку Олексій Івченко придбав контрольний пакет акцій ”Єврогазбанку”.

— Тут працюють майже 180 людей, — розкриває нинішнє призначення будівлі. Хоча зовні жодної вивіски про це немає.

У кімнаті, до якої запрошує господар, — довгий стіл та великий плазмовий телевізор. Розкладені ватмани з кресленнями й макет палацу з парком навколо. Його назву екс-нардеп назвати відмовляється. Каже, що взяв у держави в оренду ”замок на Західній Україні”. Бо купувати пам’ятки архітектури забороняє закон. За два роки відреставрує його і зробить там туристичний комплекс з готелями.

Як економічна криза вплинула на ваш банк?

— Хочу похвалитися. Зараз ми виглядаємо набагато краще, ніж інші банки України. Жодного споживчого кредиту ми не видали. Не надували збиткових філій, як робили інші, щоб продатися західним банкам. Не збирали депозити по 500 чи тисячі гривень у пенсіонерів. Ті, хто тримають кошти в нашому банку, мають великі депозити. На сьогодні не забрали жодного з них.

От усі говорять, як міг лопнути такий великий банк як ”Промінвест”. А я розумів, що вони матимуть проблеми — бо вели неправильну совдепівську політику. Там були всі активи ”Нафтогазу”. Перше, що я зробив після призначення, — перевів рахунки в кілька комерційних банків. Тоді голова ”Промінвесту” Матвієнко навіть в уряд на мене писав, що я такий поганий. А я пішов — і все повернулося на круги своя: ”Нафтогаз” знову завів усі рахунки у ”Промінвестбанк”. Там вони зараз і зависли.

Нинішній голова ”Нафтогазу” Олег Дубина не говорить, які борги є в України перед Росією.

— Таке ставлення до газової теми з боку ”Нафтогазу” й уряду є дитячим. Вони ніби не розуміють, наскільки це серйозна проблема. Хоча з економічного боку нині найсприятливіша ситуація для ведення переговорів щодо ціни на газ.

Можна її збивати?

— Безумовно. Зараз світова ціна на нафту майже 40 доларів за барель. Газ для України мав би коштувати не більш як 120 доларів (його нинішня ціна — $179,5 за тисячу кубометрів. — ”ГПУ”). Раніше Росія постійно вимагала прив’язати ціну на газ до вартості нафти. От давайте це зараз і зробимо.

У 2005–2006 роках ціна на нафту стрімко росла. Коли вели переговори, вона коштувала 130 доларів. Але ми перед переговорами гасили борги й починали розмову щодо ціни з чистого аркуша.

 А нинішній уряд і ”Нафтогаз” із січня не розраховуються за блакитне паливо. Зокрема й за те, що закачують у підземні сховища. І тепер ця ситуація вибухнула. Москва вимагає повернути борг саме перед переговорами про ціну на наступний рік. Росіяни приспали наших: ”Да ничего страшного. Все будет хорошо. Есть долги. Но в подземке есть газ, а чей он — разберемся потом. Кому его отдавать, по какой цене”. Я сам усе це проходив. А потім — хлоп! Ставлять перед фактом.

Юлію Тимошенко весь світ називає ”газовою принцесою”, вона заробила купу грошей у цій сфері. Хіба може вона попастися на такі прийоми?

— Я думаю, що у прем’єр-міністра руки не доходять до цієї важливої сфери. Вона оточила себе радниками, які формують їй хибну думку щодо цього питання.

Хоча й минулий уряд не мав успіхів у газових переговорах. Торік вони добровільно погодилися на зростання ціни на блакитне паливо, а ставку на транзит російського газу нашою територією не підняли.

Ігри ж нинішнього уряду можуть закінчитися міжнародним судом. За ці борги можуть арештувати закордонне майно нашої держави, забрати газотранспортну систему. Не можна заявляти, що в нас немає боргу. Він є: ”Нафтогаз” не розрахувався перед ”РосУкрЕнерго”. А ця компанія, відповідно, не дає грошей Росії.

Подейкують, що Юлія Тимошенко домовлялася з Володимиром Путіним про ціну в 270 доларів за тисячу кубометрів на наступний рік.

— Не було конкретної інформації. Росіяни оголосили про 400 доларів. Цю цифру треба ділити десь на півтора, й вийде те, на що вони пристануть. Водночас навряд чи вони погодяться підвищити ціну на транзит. На переговорах у Росії є один аргумент — український борг: ”Ребята, о чем мы говорим? Не вы ставите условия, а мы!” От так відбувається розмова.

До Блоку Віктора Ющенка на дострокових виборах приєднуватиметеся?

— Усе це поки що лише на рівні розмов. Якщо такий блок справді буде, то не виключаю, що наша партія до нього увійде. Але я схиляюся до правого блоку. Він має значні шанси пройти до Верховної Ради. Хоча справжніх правих партій зараз одна-дві.

Хто ще, крім Конгресу українських націоналістів?

— Партія ”Свобода”. З іншими я зараз серйозних розмов не вів би.

Де вам комфортніше: в парламенті чи поза ним?

— Страшенно задоволений, що не пішов у цей парламент. Він набагато ганебніший, ніж попередній. Візьміть фракцію ”Наша Україна” 2006 року. Жоден із 71 депутата не зробив кроку проти президента чи держави. Всі голосували як один по тих рішеннях, які приймали на фракції. А зараз фракції ”Наша Україна” немає.

Коли формувався нинішній список депутатів із НУ-НС, я говорив главі держави: ”Вікторе Андрійовичу, половина з них після обрання почнуть виступати проти вас”. І не помилився. Зараз у президента залишилася третина депутатів. Луценко, Гриценко й Катеринчук із першої п’ятірки пішли проти Ющенка. Це вже як правило хорошого тону — зраджувати.

Коли ви востаннє бачилися з президентом?

— Тижнів три тому. Ми з різних причин зустрічаємося. Були і приватні, і робочі зустрічі. Я готував йому певні матеріали з моєї фахової діяльності. Біля мого будинку в селі Нові Безрадичі є будинок Ющенка. Він приїздить туди у вихідні. Ми саджаємо дерева й у нього, й у мене. Обмінюємося саджанцями. Збираємо мед — у нас поряд пасіки.

Кого підтримаєте на наступних президентських виборах — Ющенка чи Тимошенко?

— Я скажу після того, як побачу список зареєстрованих кандидатів.

Ющенко може не піти?

— Тимошенко може не піти. Ще довго до виборів, може багато змінитися. Не факт, що фаворитами будуть ті кандидати, які зараз ними є.

Ющенко зробив для України більше, ніж усі попередні президенти. І може зробити ще більше.

Як він реагує на критику депутатів із ”Нашої України”?

— Інколи не зважає. А буває, що й жорстке слово скаже. Помиляється той, хто намагався формувати слабкий і м’який образ президента Віктора Ющенка. Він надзвичайно вольова й сильна людина. По духу — набагато сильніший за своїх попередників. І жорсткий, до речі. Ні Кравчук, ні Кучма не вдавалися до розпуску парламенту. А він зробив це.

Торік президент був рішучішим, а зараз не поспішає видавати другий указ.

— Треба враховувати економічну кризу й думку людей. Більшість цих виборів не хоче. Але якщо в грудні Верховна Рада не запрацює, то Ющенко видасть другий указ про розпуск.

Оксана ПЕРЕВОЗНА, Руслан КАВАЦЮК

ГАЗЕТА "ПО-УКРАЇНСЬКИ"