ЗНІМІТЬ.

Навіщо підіймати ці популістські теми? Ця "карма" сидить у серці кожного керівника, підкерівника, під-підкерівника кожної партії. Це їх поглинули варварські звичаї, шарлатанство. А як гарно пишаються, і ті, що у вишиванках також: і на майданах, і у пресі, і на ТБ, всюди їх видно, всюди встигають. Дивуєшся, і коли ж то вони те ДОБРО для народу встигають робити, про яке так хваляться?
А пересічні дають собі раду, бо ВОНИ справжні українці, християни. Не кичаться, а працюють, здобувають хліб насущний. Знають, що грішні, несуть у храми свої лепти і каються... А дасть Бог дитинку, ви-ховують до пори, до часу. І мирно спить ВОНА під мамину колискову, а не під ритм каблучків, що біжать здобувати владний Олімп (бодай маленький) з великим переконанням своєї значущості. "Если не Я, то кто же!!",- чи не нагадує це ті ж рядки на новий мотив?
І не зірки і далекі вже символи ганьблять і принижують українців, а ханжі, що вказують людям хибний путь. Он, мовляв, хто винен, підіть проти них, здолайте, а ми любенько будемо керувати вами. Вони .відійдуть у небуття, як відійшли їхні часи... А в серці кожного українця леліються наші симврли-обереги і гріють душу своїми прадавніми, Вишніми променями.
Прочитайте, будьте ласкаві, на зборах партії, якщо хочете , щоб ми були з вами, може щось і зрозумієте. Десь там, у підсвідомості, затеплиться любов не до абстракцій і власних амбіцій, а до "малих рабів отих окрадених". Зрозумієте, що усі ми - браття, усі УКРАЇНЦІ. І ті, хто трохи оступився, і ті , хто несе отой важкий хрест на своїх плечах за себе і трохи за ваші діяння. Тому не тицяйте один на одного пальцями, а полюбіть НАРОД. Увесь! І правий, і лівий; і зі сходу, і з півдня , і з півночі; і правих, і не правих. Будьте сильні!
ШУКАЙТЕ ДОСТОЙНИХ! Не вискочок, що розштовхують усіх, щоб добігти до коритця, а там, дивись, і хвостик виросте, і рильце, і копитця. Дипломатів - геніальних, економістів - геніальних, правників - геніальних,..., управлінців - безсрібників. І, повірте, вони Є серед нас!!!
А впізнати їх легко. Вони просто добое працюють, відмінно навчаються, ВИРІШУЮТЬ щоденні задачі, бо ЦЕ - їхня нагорода. Вони з повагою ставляться до кожного, бо розуміють душею, що для кожного є місце під сонцем.
І державу ці "МАЛІ" українці утворять як один великий медоносний вулик, в якому усім знайдеться своє корисне місце.
ЯК ДВІЧІ ДВА, ПАНОВЕ! БУДЬМО!