Бандера Степан (1909 - 1959)
Політичний діяч, ідеолог українського національного руху, голова Проводу ОУН-Б
Місце народження: с. Старий Угринів Калуського повіту на Станіславщині (тепер Івано-Франківщина)
Народився
в родині греко-католицького священика. В 1919 - 1927 навчався у
Стрийській гімназії. На початку 1922 став членом Пласту, а згодом -
Організації Вищих Класів Українських Гімназій. В 1928, ставши членом
Української Військової Організації, отримав призначення спочатку у
відділ розвідки, пізніше - пропаганди. В 1929 вступив в Організацію
Українських Націоналістів (ОУН), з 1931 - член Крайової Екзекутиви ОУН
на Західноукраїнських Землях (ЗУЗ), а з червня 1932 - заступник
Крайового Провідника і референт пропаганди. В червні 1933 на
берлінській конференції ОУН був офіційно затверджений Крайовим
Провідником ОУН на ЗУЗ. В 1933 спланував і провів шкільну акцію,
спрямовану проти спроб польського уряду полонізувати українське
шкільництво. Підтримуючи акції протесту Українського
Національно-Демократичного Об'єднання проти спланованого голодомору
1932-33 в Наддніпрянській Україні, доручив М. Лемику здійснити замах на
радянського консула у Львові. В 1934, виконуючи постанову конференції
ОУН у Берліні (1933), підготував замах на одного з головних
організаторів політики “пацифікації” щодо українського населення
Галичини і Волині міністра закордонних справ Польщі Б. Пєрацького. В
червні 1934 заарештований і в ході Варшавського процесу 1935-36 і
Львівського процесу 1936 був засуджений до смертної кари, згодом
заміненої на довічне ув'язнення. З 1936 разом з М. Лебедем, М.
Климишиним, Я. Карпинцем, Є. Качмарським, Р. Мигалем та іншими
націоналістами перебував у в'язниці “Swięty Krzyż” (“Святий Хрест”)
...
Читать дальше »